Конфлікт інтересів на державній службі і що з ним можна зробити?
Довіра американців до уряду та політиків рекордно низька. В опитуванні Pew Research близько двох третин респондентів сказали, що всі або більшість людей, які балотуються, хочуть служити власним особистим інтересам, а не інтересам громади.
Конфлікт інтересів пронизує державну службу, згідно дослідження у США, та ставить під загрозу якість діяльності уряду через знецінення діяльності чиновників. Контроль над такими конфліктами має важливе значення для успіху демократії, тому що всі громадяни покладаються на мільйони чиновників – від президента до особи, яка аналізує якість води у місті – щоб вони сумлінно виконували свою роботу, використовуючи весь свій потенціал для виконання службових обов’язків. Безпека громадян залежить від дій уряду різними способами: забезпечення безпеки питної води, їжі та ліків; захист від небезпечних продуктів, а також від ймовірних корпоративних загроз; не допускати зіткнення літаків, автомобілів і поїздів; забезпечити доступ до освіти, охорони здоров'я та пенсії тощо.
Але що вважається конфліктом інтересів? У державному секторі вони виникають, коли чиновник має «другорядні» приватні інтереси, які можуть вплинути на його думки про те, як найкраще сприяти суспільному благу. Чим сильнішими є ці приватні інтереси – наприклад, обіцянка великої фінансової вигоди чи благополуччя близьких – тим більший конфлікт і ризик для суспільного блага.
Другорядні інтереси часто виникають через фінансові проблеми: перспективи майбутнього працевлаштування, корпоративні посади, пакети акцій, нерухомість і подарунки. Але другорядні інтереси також можуть виникати через турботу про благополуччя членів родини та друзів.
Конфлікт між первинними та вторинними інтересами – державними проти приватних – загрожує суспільству, затьмарюючи розсудливість чиновників. У них може виникнути спокуса, часом несвідомо, прийняти рішення, спрямовані на досягнення другорядних інтересів, ціною того, що вони не докладуть усіх зусиль для просування суспільних інтересів.
Конфлікт інтересів створює три проблеми для демократії. Найголовніше, громадськість страждає, коли судження чиновників скомпрометовані: коли вони більше не роблять кращого для американців, тому що вони стурбовані різними приватними інтересами, а не правами та добробутом громадян. По-друге, конфлікт інтересів зменшує довіру до уряду та демократії. Навіть якщо посадовці, які мають значні конфлікти інтересів, протистоять впливу другорядних інтересів, представники громадськості можуть – особливо в цей час цинізму щодо уряду – все одно підозрювати, що їхні лідери діють корумповано.По-третє, коли чиновники використовують свої повноваження для користі власним приватним інтересам, а не суспільним інтересам, вони отримують прибуток від своїх посад: це корумповано та несправедливо.
Хоча конфлікти інтересів повсюдні, існують хороші стратегії їх пом’якшення та управління ними.
Федеральні агентства, а також багато державних і місцевих органів влади вимагають від посадових осіб пом’якшення конфлікту інтересів шляхом відмови від другорядних інтересів, наприклад, переходу від певних пакетів акцій до загальних фондів і відставки з посад у радах директорів. Більшість президентів США після Джиммі Картера вклали свої значні активи в сліпі трасти, щоб врегулювати конфлікти інтересів. У сліпому трасті власник знає вартість трасту, але не знає про конкретні акції та інші пакети акцій у ньому. Таким шляхом пішов п’ятий Президент України Петро Порошенко.
У багатьох штатах і містах США є комісії з етики, які розв’язують конфлікти інтересів, вирішуючи, коли чиновники мають відмовитися від конкретних рішень, у яких вони конфліктують. У 2002 році, наприклад, Рада з конфліктів інтересів Нью-Йорка випустила консультативний висновок про те, як мультимільярдер Майкл Блумберг, тодішній мер, повинен керувати конфліктами інтересів. Серед інших рекомендацій вони порадили йому відмовитися від усіх справ, пов’язаних з компанією Bloomberg, відмовитися від великих пакетів акцій і перевести ці активи в професійно керовані взаємні фонди.
Багато заходів щодо конфлікту інтересів формулюються з урахуванням помірно заможних осіб. Наприклад, середній статок сенатора США у 2018 році становив 1,75 мільйона доларів США. На цьому рівні такі заходи як сліпі трасти, вилучення та відкликання, як правило, дуже ефективні.
Проте надбагаті мультимільярдери викликають безпрецедентні занепокоєння щодо конфлікту інтересів, який набагато важче пом’якшити та врегулювати. Оскільки їхні фінансові інтереси величезні та охоплюють багато сфер економіки, стандартні заходи щодо конфлікту інтересів виявилося важко реалізувати.
Актуальна тема дослідження як для України. Але однозначно одне: людині важко самій вирішити конфлікт інтересів на державній посаді. Це можуть вирішити лише зовнішні інструменти.
За матеріалами theconversation.com
Фото: freepik.com
