Сучасний штучний інтелект перемагає чемпіонів у складних іграх, генерує людську мову та аналізує великі дані за долі секунди. Проте за фасадом цієї обчислювальної потужності криється дивовижна вразливість – комп’ютерам катастрофічно бракує звичайнісінького здорового глузду. Для людини прийняття щоденних рішень, наприклад, замовити вегетаріанську піцу, якщо подруга не їсть м'яса, або ж розуміння того, що важкий камінь роздавить крихкий пластиковий стіл, є абсолютно автоматичним. Ми без зусиль спираємося на інтуїтивне розуміння фізики, соціальних норм і причинно-наслідкових зв’язків. Натомість алгоритми сприймають світ лише через суху статистику, не маючи справжнього життєвого досвіду та гнучкого розуміння контексту.

Як пояснює дослідник ШІ Маянк Кеджрівал, головна проблема полягає в тому, що здоровий глузд – це неформалізоване, гнучке знання, яке неможливо втиснути в жорсткі математичні формули чи вичерпні набори правил. Ранні спроби вчених вручну запрограмувати мільйони логічних фактів про наш світ виявилися занадто обмеженими. А сучасні нейромережі, хоч і обробляють мільярди текстових параметрів, часто лише вдало імітують розуміння шляхом пошуку закономірностей. Через відсутність реальної «моделі світу» навіть найсучасніші системи можуть видавати комічні або абсолютно абсурдні помилки, стикаючись із простими побутовими ситуаціями, які не були прямо описані в їхніх навчальних даних.

Навчити машини здорового глузду залишається одним із найскладніших «великих викликів» для науки ще з 1950-х років. Навіть піонери глибинного навчання визнають, що простого нарощування потужностей нейромереж замало для якісного стрибка. Сьогодні науковці шукають нові фундаментальні підходи — зокрема, намагаються поєднати графічні бази знань та логічне мислення з нейромережами. Проте доки комп’ютери не навчаться гнучко адаптуватися та розуміти суть речей так, як це робить людина, справжній сильний штучний інтелект залишатиметься далекою перспективою.

За матеріалами theconversation.com
Ілюстрація: theconversation.com