Робоче місце не було розроблене для людей
Так стверджує theconversation.com, маючи на увазі облаштування робочих місць у сучасних офісах.
Вхід. Вихід. Досягнуто цілей. Створено цінність. Досягнуто результатів. Зведіть роботу до її змісту – і для багатьох людей це те, що залишається: автоматична зосередженість на виробництві, виконання та оптимізація.
Система постійно рухається, часто мало дбаючи про людську енергію, увагу та стійкість, необхідні для її функціонування. З часом це може призвести до стресу, погіршення здоров'я, втрати зацікавленості та вигоряння. Майже половина працівників у всьому світі кажуть, що наразі відчувають виснаження, а майже три чверті працівників у США повідомляють, що стрес на робочому місці впливає на їхнє психічне здоров'я.
Але виснаження – це не особиста вада, вона вбудована в систему. Такий спосіб організації роботи не випадковий. Причина криється в самій структурі організації сучасного робочого простору.
Його концепція сягає кінця 19 століття та робіт Фредеріка Тейлора, американського інженера, чиї ідеї допомогли сформувати сучасний менеджмент. Методи Тейлора з підвищення продуктивності стали відомими через прагматичний підхід: він бачив у працівниках лише гвинтики великої машини, які потрібно було зробити максимально продуктивними.
Очевидно, що з часу ідей Фредеріка Тейлора багато що змінилося. Ми набагато більше знаємо про психічне здоров'я та працездатність людей. Проте багато робочих місць досі функціонують таким самим чином, тобто із суворим акцентом на продуктивності та досягненнях.
Проте поміркуймо над тим, якби так сталося, що робота не вимагала від людей виснажливих зусиль для досягнення результатів? Якби продуктивність і добробут не конкурували між собою, а були частиною однієї системи?
Спираючись на ідеї циркулярної економіки, а також на теорію управління та психологію організації праці, бізнес-психологи розробили інший спосіб сприйняття процесу праці. Ми називаємо це циркулярною роботою.
Циркулярна робота перевертає звичну логіку. Замість того, щоб розглядати час, енергію та навички людей як ресурси, які потрібно споживати, вона розглядає роботу як цикл, в межах якого зусилля поєднуються з відновленням, навчанням та оновленням. Пріоритетом є не миттєвий успіх, а формування такого робочого темпу, який дозволяє персоналу зберігати продуктивність без ризику професійного вигоряння.
По суті, циркулярна робота пов'язує благополуччя працівників та ефективність організації і побудована навколо чотирьох простих ідей.
По-перше, всі людські трудові ресурси пов'язані між собою: енергія, навички, знання та стосунки впливають одне на одного. По-друге, можливо відновити та регенерувати витрачені робочі ресурси. Відпочинок, підтримка та навчання допомагають працівникам відновитися. По-третє, робота може накопичувати або виснажувати ресурси. Формат організації робочих процесів безпосередньо впливає на якість життя працівників, сприяючи їхній самореалізації або, навпаки, гальмуючи їхній розвиток. По-четверте, життєздатна модель праці ґрунтується на дбайливому ставленні до ресурсів та їхньому відновленні: інвестиції в ментальне здоров’я й професійне зростання стають запорукою стійкості як працівників, так і всієї організації.
За матеріалами theconversation.com
Ілюстрація: theconversation.com
