П’ять міфів про фасилітацію
Досвідом ділиться Христина Яблонська, Lead Learning & Development Specialist в EPAM, на сторінках ресурсу dou.ua. Отож, міфи про фасилітацію.
Фасилітація – нове модне слово
Нерідко в різних обговореннях про фасилітацію звучать фрази: «понапридумували», «невже нема нормального слова», «що це за фа-фа-фа» тощо. Справді це слово іншомовного походження (від англ. facilitation – допомога, полегшення, сприяння), що в українській мові має свій відповідник – співпоміч, або взаємодопомога, у групі. Але як і «ретроспектива» (погляд у минуле), «рерайтинг» (переписування), «тренінг» (тренування), так і «фасилітація» набуває широкого вжитку.
Фасилітація – це нова назва тренінгу
Якось почула думку, що фасилітація – це те саме, що тренінг. Буває, що тренер називає себе фасилітатором, іноді фасилітатор називає себе тренером, буває, що це одна й та сама людина. Суть у тому, що фасилітація і тренінг мають різні цілі, різні формати, вирішують різні завдання.
Наприклад, якщо команда має намір яскраво представляти результати своєї роботи і кожен її учасник повинен навчитися краще виступати публічно (а це означає – отримати нові навички), то для цієї мети підійде тренінг. Якщо ж команда хоче спланувати проведення хакатону, тоді може допомогти фасилітатор, який організовує процес групового обговорення та планування заходу.
Фасилітація — це мозковий штурм
Так, мозковий штурм може бути одним з етапів/елементів процесу, але це не тотожні поняття. Наприклад, генерація та збір ідей щодо архітектури проєкту є важливими для групового ухвалення рішення. Та ще важливішим є те, що робити з тими ідеями далі, в якій послідовності й хто буде їх реалізовувати. Просто провести мозковий штурм, записати всі міркування щодо вдосконалення певного сервісу для клієнта на фліпчарті чи онлайн-борді не означає ухвалити рішення. Хоча часто кажуть: «У нас була фасилітаційна сесія, і ми нагенерували ідеї». Але згодом успішно про них забули або не втілювали у життя, бо не було зрозуміло, хто і що має робити. Саме тому фасилітація – це про методи, інструменти, техніки, які підійдуть для розв’язання конкретної задачі, і не завжди мозковий штурм – найкращий варіант.
Фасилітація – це багато кольорових стікерів
Стікери є дуже зручними для фіксування ідей, думок, пропозицій, коментарів. Це лише один із сотень інструментів, який полегшує процес, але не є суттю фасилітації.
Фасилітація – лише для HR
Сфера застосування – дуже широка, а навички фасилітації необхідні тим, хто проводить командні зустрічі, ретроспективи, наради, сесії щодо постановки цілей; ухвалює групові рішення (наприклад, як замінити групові тімбілдинги на онлайн-формат); планує діяльність (як будемо розвивати X компетенцію чи Y community), хоче залучати всіх до спільного обговорення та підвищити мотивацію.
Якщо ви коли-небудь організовували зустрічі з командою, щоб обговорити стратегічні чи дилемні питання, тоді зробімо короткий тест – «так чи ні».
Отже, вам знайома ситуація, коли під час командної дискусії трапляються такі речі. Суперечки стають неконтрольованими та переростають у конфлікти. Почали з однієї теми, але «ліричні відступи» завели кудись в інші питання. Всі мовчать і чекають, що хтось візьме відповідальність за групове рішення. Незрозуміло, що рішення таки треба ухвалювати, і процес затягується. Декларують командне ухвалення рішень, а насправді хтось один уже все вирішив. Низький рівень залученості: говорять лише двоє, а всі інші мовчать, а потім бойкотують затверджене. Одне й те саме питання обговорюють на кожній зустрічі.
Якщо хоча б на один з цих пунктів ви написали «так», тоді фасилітація допоможе вам мінімізувати такі процеси та полегшити, структурувати та прояснити процес ухвалення командних рішень. Для цього стануть у пригоді навички, методи, інструменти та підходи взаємодопомоги в групі.
За матеріалами dou.ua
Фото: з відкритих джерел
